Політичний абсурд стає інструментом переконання прихильників — Dawn
Пакистанське видання Dawn у колонці аналізує, чому заяви політиків, що суперечать логіці, науці чи історичним фактам, дедалі частіше не викликають осуду, а здобувають підтримку прихильників. Автор пов’язує цю тенденцію зі змінами в медіасередовищі, політикою ідентичності та падінням довіри до інституцій.
Як приклад видання наводить заяву міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського про те, що Польща могла б швидко перемогти Росію у прямому конфлікті. За описом автора, коментатори у США та Європі поставилися до цих слів із легкою насмішкою, натомість у польських соціальних мережах вони отримали схвальну реакцію.
Заяви як маркер лояльності
У статті також згадано висловлювання прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді 2019 року щодо авіаударів Індії по Пакистану. Він пояснював, що хмарність могла б перешкодити пакистанським радарам, хоча радари працюють за допомогою радіохвиль. Автор пише, що прихильники Моді представляли цю тезу як прояв військового таланту.
Серед інших прикладів Dawn називає висловлювання колишнього прем’єр-міністра Пакистану Імрана Хана 2021 року, коли той пов’язав зростання сексуального насильства з одягом жінок. Після критики з боку активісток його прихильники, зокрема й жінки, заявляли, що критики намагаються підірвати традиційні культурні цінності. Видання також згадує схвальні слова Хана про захоплення Кабула талібами у 2021 році.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Автор колонки наводить заяви колишнього президента Бразилії Жаїра Болсонару про вакцинацію Pfizer, а також висловлювання Дональда Трампа про підвищення рівня моря, зроблені під час його першого президентського терміну. У матеріалі ці приклади розглядають як частину ширшої тенденції, коли політична підтримка переважає критичну оцінку змісту заяв.
Роль алгоритмів і повторення
Dawn посилається на концепцію американського науковця Дена Кахана про «пізнання, що захищає ідентичність». За цією логікою, людина може оцінювати інформацію не за її достовірністю, а за тим, чи підтверджує вона належність до політичної групи. Відмова від твердження лідера, навіть абсурдного, може сприйматися як перехід на бік опонентів.
Видання також згадує дослідження психологів Гордона Пеннікука та Девіда Ренда про дезінформацію: повторення твердження здатне підвищувати його уявну правдоподібність. Алгоритми соціальних мереж, які просувають контент із високою залученістю, сприяють багаторазовому поширенню провокативних заяв у цифрових інформаційних бульбашках.
На думку автора, популісти можуть застосовувати потік неправдивих або абсурдних тверджень як спосіб дезорієнтації аудиторії та виснаження фактчекерів. У такому середовищі експертні оцінки можуть подавати як позицію істеблішменту, а суперечливі заяви політиків — як демонстрацію протистояння системі.
