Проріджені ліси Австралії накопичили у деревині не менше вуглецю — ScienceDaily
Тридцятирічне спостереження за лісовим експериментом у Tanjil Bren, штат Вікторія в Австралії, показало, що інтенсивно проріджені ділянки лісів mountain ash накопичили у деревині стільки ж або більше вуглецю, ніж ділянки без заготівлі деревини. Про результати дослідження повідомляє ScienceDaily.
Експеримент Silvicultural Systems Project започаткували у 1987–1989 роках на двох майданчиках: у Tanjil Bren у Центральному нагір’ї Вікторії та Cabbage Tree Creek у Східному Гіпсленді. Дослідники порівнювали відновлення лісу після великих суцільних рубок завширшки 250–350 метрів, менших суцільних рубок завширшки 50–140 метрів та інтенсивного проріджування, під час якого вирубували 50–70% дерев. Значні площі лісу залишили без заготівлі як контрольні ділянки.
Дерева на проріджених ділянках
Ранні результати в Tanjil Bren показали, що mountain ash найкраще відновлювався на великих суцільно вирубаних площах. Там, де зберігали високі дерева верхнього ярусу або проводили невеликі суцільні рубки, переважали поширені підліскові види, зокрема акації.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Коли науковці повторно відвідали ділянку у 2014 році, дерева, залишені після проріджування, виявилися значно більшими. У віці близько 80 років найбільші з них мали середній діаметр на висоті грудей понад один метр, а окремі дерева — понад 1,5 метра. Найбільші дерева на проріджених ділянках були на 20% більшими в діаметрі, ніж дерева на контрольних ділянках без заготівлі.
Вуглець і середовище існування
За 30 років інтенсивно проріджений ліс не лише відновив запас вуглецю, вилучений під час заготівлі деревини, а й накопичив додатковий обсяг, що зрівнявся зі збільшенням запасів на контрольних ділянках. Автори зазначають, що більші дерева можуть бути стійкішими до пожеж і частіше утворювати дупла, важливі для рідкісних видів, зокрема великого сумчастого летяги й опосума Лідбітера.
Акації, що виросли на більшості ділянок із лісогосподарським втручанням, також важливі для опосума Лідбітера як місце пошуку їжі та пересування. Камери-пастки зафіксували цих тварин на кожній обстеженій ділянці з різними способами лісогосподарського втручання, але не на контрольних ділянках без заготівлі. Дослідники наголошують, що проріджування не є універсальним рішенням і не має застосовуватися всюди, однак може допомогти створити ліс із різноманітнішими віком і розмірами дерев.
